Світовий ринок як передумова виникнення міжнародної економіки

 

Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами. Ці зв'язки базуються на міжнародному поділі праці і розподілі інших факторів виробництва.

Міжнародний поділ праці – вища сходинка розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах.

Міжнародний поділ факторів виробництва – історично сформоване зосередження окремих факторів виробництва та вироблених на їх основі товарів, економічно більш ефективний, ніж в інших країнах.

Світовий ринок функціонує через міжнародну торгівлю, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу і складається з двох зустрічних потоків товарів – експорту й імпорту. Найпростішою моделлю світового ринку є модель часткової рівноваги, яка показує основні функціональні взаємозв'язки між внутрішнім попитом та пропозицією товарів на світовому ринку, визначає кількісні обсяги експорту й імпорту, а також рівноважну ціну, за якою здійснюється торгівля між країнами.

Світовий ринок характеризується наступними основними рисами:

  • є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні межі;
  • проявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту та пропозиції;
  • оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, в яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;
  • виконує роль, що санує, вибраковуючи з міжнародного обміну товари і найчастіше їхніх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції, через які кожний з учасників може оцінити й адаптувати параметри свого виробництва.

Виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світовий ринок впливає на виробництво, орієнтуючи його, що, скільки і для кого потрібно виробляти.

У цьому сенсі світовий ринок виявляється первинним стосовно виробника і є центральною категорією теорії міжнародної економіки

Основою світового господарства, так само як і світового ринку, є міжнародний поділ праці та інших факторів виробництва. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тім, що він виявляється не тільки і не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва. Світове господарство включає всі основні параметри світового ринку і доповнює його новими істотними рисами, пов'язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Спробуйте ще раз для себе визначити всі ті фактори, що обумовлюють формування економічної єдності світу

Характерні риси сучасного світового господарства наступні:

  • розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу капіталу, робочої сили і технології;
  • зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовані в декількох країнах, у першу чергу в межах транснаціональних корпорацій;
  • економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
  • виникнення економіки відкритого типу в межах багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Світове господарство, таким чином, є більш високою, ніж світовий ринок, стадією розвитку ринкової економіки, що включає крім традиційної міжнародної торгівлі вивіз капіталу, міжнародну міграцію робочої сили і торгівлю технологією, а також виникаючі на цій основі міжнародні за своїм характером підприємства. Регулюється світове господарство за допомогою заходів національної (наприклад, надання державних гарантій інвестицій) і міждержавної (наприклад, укладання угод про запобігання подвійного оподатковування) економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою та орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Усе це дозволяє зробити висновок, що в другій половині XX століття ринкова економіка перейшла у нову, більш високу, ніж світове господарство, якість, стала міжнародною.